|
_PN_PAGE 1 _PN_OF 2 
"Бесiда": Нр 4 (97) липец - серпен 2007
ТЕКСТ: ПЕТРО ТРОХАНОВСКІЙ
ЗНИМКЫ: ПЕТРО БАСАЛЫҐА
Шлідами памяти
То была нештоденна подія. І не бачачы, же за практыком „Бесіды” місце на допис о ній мал бы ся найти аж в наступным номері часопису, корыстаючы з прогалинкы, єдной стороны можливой до аварийного выкорыстаня, чыниме днешнім, як чыниме.
На добру справу, спровокувал нас ґу тому Амроз, надсылаючы емейльом на предостатню сторону своі рефлексиі. Він гын часом любит дакус зажартувати, бо така уж його натура, але я ту жарты лишу на боці. Бо подія была над выраз поважна... Хоц, місцями, нa неповажну вызерала, же зачну од якысого початку.
Но бо як за поважне мож мати, кой в центрі Высовы, де, по одпразднуваню Первоверховных Апостолів на Горі Явір, зас гурмили ся люде – чекало на них вісем автокарів... а сім вернуло ся одтамале порожніма. Но бо лем нечисленны спосеред люди знали, же тоты автокары мают іх завезти до Вышнього Реґєтьова. Там бо на ден 12 липця 2007 рока, на годину 13.3о вызначено посвячыня пропамятной капличкы. Як першой з 50-ох плянуваных до поставліня в неістнуючых уж лемківскых селах.
Ідея – треба признати – прекрасна, ідея велика! А підняла ся єй реалізациі Віра Сандович-Бонковска – Презес Фундациі Спомаганя Лемківской Меншыны „Рутеніка”. Підняла ся в духу порушаючой серця екуменіі. Запросила на посвячыня духовных обох нашых конфесий, ай римокатилицкого ксєндза і рабина. Но бо в Реґєтьові попри 800 Руснаках мешкало тіж по єдній польскій і жыдівскій родині. Ксьондз, што спостерегла і польска преса, зо запрошыня не скорыстал. Але то нияк не завадило Пані Презес підтримати в своім слові раз замышленой екуменіі, порозумліня, пошаны медже народами (а было іх ту за справом „Кычеры” направду дуже – зо шырокого, далекого сьвіта). То чудова ідея! Але при порозумліню здало бы ся і зрозумліня. Чом тота прекрасна долина є порожня. Порожня, але уж не ничыя, бо без відома єй одвічных властители держава розпродала ю варшавякам, краковякам і інчым якам (а Кримскы Татаре чудували ся – чом Лемкы домів не вертают, кой ім, Татарам, „вредний режим” позволил вернути до Вітчызны). О ничым, такым шырокій сьвіт ся не довідал. Не легло ґу долині ани єдно маленькє слово нашого болесного болю.
...Лем Анна Сервіцка, выдатна сьпівачка з Пряшівщыны, высьпівала по єврейскы гейбы тальмудичны стихы, нибы плач вавилоньскій знад далекого Евфрату, нам лем зрозумілий. Высьпівала до так нам близкой „Матінкы” літанійкы, нибы жаль за далечком уж молодістю...
Керемічний дзвін (інчиий серед той порожньой долины „туристы” бы вкрали) зачеберкал. Так, як бы серце му пукло.
<< Перейд [Дале] для прочитаня латинком / Perejd [Дале] dla proczytania latynkom >>
<< _PN_START
< _PN_PREVIOUS
1
2
_PN_NEXT >
_PN_END >>
|
Хыжа
Культура
Школа языка
Бесіда
Нашы люде
- - - - - - - - - -
До стягніня
Мотузкы
Напиш до нас
_DATE_FORMAT_LC
